Дорога вчителько!

До вас звертається мама дев’ятирічної дівчинки. Мушу зазначити, що моя доня не проявляє особливого бажання переходити в іншу групу з англійської мови, попри те, що цього хочете ви.

Ми говоримо про дітей, яким комунікація та друзі важливіші, ніж хороші оцінки в щоденнику. і це нормально.

Також по-людськи прошу вас припинити говорити моїй дівчинці, що її батьки погано її виховують і не стараються допомагати їй з навчанням. Думаю, ви й самі знаєте, що батьки для дітей — авторитети.

І незважаючи ні на що, вони повинні залишатися такими для них завжди. Натомість ви намагаєтеся нав’язати Поліні, що її тато та мама не здатні дати їй правильне виховання. Ви називаєте нас безвідповідальними розгильдяями. Повірте, цим ви робите гірше передусім моїй дитині.

Я не прийду більше до школи, скільки б ви мене туди не викликали. Коли я була там востаннє ви відчитали мене, як неслухняного учня, просто на очах в моїй Полінки. Тим самим ви принизили мене перед дитиною. Я змушена була виправдовуватися перед вами, хоча ми одна одній нічого навіть не винні. Я не бажаю більше бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути опорою для своєї доні, а не нікчемою.

Скажу вам також, що маю складний характер і вам просто пощастило, що я не рознесла минулого разу пів вашого класу. А все тому, що на відміну від вас я можу стримуватися. Тому надалі нам краще не бачитися. Овечу шкуру я вже викинула.

Також хотіла б донести до вас те, що в сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми. Якщо у моєї Поліни не виходить щось, то це не наші з чоловіком клопоти, це вже проблема вчителя, невідповідності програми за віком, підручника, завищених очікувань і так далі.

Якщо ви не дослухаєтеся до моїх слів, то нам доведеться займатися вдома, бо школа виявиться місцем, де перебування обертатиметься дітям психологічними травмами.

А ще хочу зазначити, що насправді з Полінкою займається її тато. Він у нас також викладає і ніколи досі не дозволяв собі подібного у ставленні до своїх учнів та їхніх батьків. Тому я не дуже вірю, що доцент кафедри математичних наук не може правильно зробити завдання з початкової школи. Але витрачати час ще й на це не будемо.

Ви вже мали б зробити висновок, що нам не все одно на доньку. Ми – не ідеальні, але таких і не буває. Ну хіба що ви, зважаючи на вашу самопрезентацію в школі. Словом, скандалити я не хочу. Якось моя донька англійську точно вивчить. А втрачене дитинство вже не поверне. Тому мене цілком влаштовує 5-ка по 12-ній системі. Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью Йорку, коли мені було вже 24. І ні про що не жалію. Тому ваші зауваження та незадовільні оцінки ніяк не вплинуть на майбутнє моєї доні. Та й слухняність з посидючістю я не вважаю хорошими якостями сучасної дитини.

Маю ще декілька зауважень щодо того, чому акцентування уваги на вивченні саме вашого предмету є повним безглуздям. Так, частина учнів талановиті і мають схильність до мов.

Але за таких умов і при потребі вони самостійно або з окремим репетитором усе засвоять. Але я не розумію, навіщо займатися цим дитині, яка просто не хоче цього. У більшості в такому віці немає ні здібностей, ні інтересу. Але з часом їх можна розвинути.

А підручники, на які ви збираєте гроші кожні пів року, нічого нам не дають. за ці кошти я найму доні репетитора або в Лондон відвезу. Розумієте різницю? Поліна зможе вивчити все за кілька місяців, як це зробила я. Тому не потрібно гнобити та принижувати її за те, що вона обирає дитинство, а не вас.